Кожен, хто їхав із Сєверодонецька на Рубіжне, міг бачити пам᾽ятний знак «Воєводівка 300 років». От тільки на ньому не вистачає дати заснування селища, бо виходить, що Воєводівці завжди 300 років.

Уважається, що селище засновано в 1707 році. Про це написав колишній директор Луганського краєзнавчого музею В. І. Висоцький. Може й так. Про час і причини заснування Воєводівки досі більше нічого не відомо. Та й назва викликає запитання і породжує версії. Я схиляюсь до того, що це Азовський воєвода Іван Толстой  організував якийсь пост чи караул при переправі через Сіверський Донець Кальміуської дороги. Він був зацікавлений у доставці різного спорядження і вантажів у фортеці, що будувалися на Азовському морі. А тут розпочалося Булавинське повстання і вимагалося посилити охорону. Утім, це поки лишається версією. З цього воєводського поста і розпочалося поселення.

Але достовірно те, що Воєводівка у той час розташовувалася не на правому березі річки Борової, де вона знаходиться сьогодні, а на лівому, приблизно за кілометр від Дінця. Місце розташування цієї Воєводівки вперше можна бачити на карті, яку створили у 1728-29 роках геодезисти Шишков і Лупандін. На їх карті поселення поблизу впадіння Борової в Донець підписано просто «хутір». Назви цього поселення появилися вже на картах другої половини XVIII ст., коли лівобережні землі опинилися під захистом слов᾽яносербських рот, що розташувалися на правому березі Дінця. На тогочасних картах і документах іноді Воєводівка називається і Гендріківкою. Це в честь її господаря. Граф Іван Гендриков прибрав до рук Гендриківку і навколишні села з їх землею. Він розводив тут тонкорунних овець, із шерсті яких на його фабриці у Харкові робили сукно для російської армії. Близько 1760 року він будує у Воєводівці Архангельську церкву. Але в цей час Гендриков тут не жив, а був ще на службі. До речі, він встиг служити при дворі восьми імператорів. Зі служби він пішов 30 грудня 1764 року, вже при Катерині II.

Сучасну ж Воєводівку можна вважати «правонаступницею» тієї давньої «лівобережної» Воєводівки. У 2006 році, розбираючи старий будинок у Воєводівці, власники знайшли у фундаменті пам’ятку тих часів, що підтверджує близькість графа Гендрикова до імператриці Єлизавети, яка і титулувала його. Це чавунна деталь камінної решітки із знаком імператриці. Знак являє собою щит з вензелем літери «Є», з боків букви «И» – імператриця й «К» – княгиня. По обидві сторони щита – русалки з мечами і щитами, посередині під щитом, мабуть, кріпився орел, бо лишилося лише кріплення і «лапки» від орла.  Не в селянській хаті ж стояв камін з цією решіткою. Очевидно, що Гендриков побудував тут будинок, але про проживання сімейства Гендрикових тут мені поки що майже нічого не відомо. І що там у землі лишилося ще на місці графського будинку теж не відомо.

Відомо, що у зв’язку з незаконністю придбання земель у нашій місцевості, були розслідування і зміна власника сіл і земель. З 1784 року і до 1791, коли помер князь Григорій Потьомкін, Воєводівка і сусідні села належали князю.

Господарі Воєводівки мабуть після чергової повені виїхали на нове місце проживання, забравши із собою своїх селян. А хто був вільний, перебрався подалі від Дінця і заснував на новому місці село з тією ж назвою – Воєводівка. Для будівництва хат використовували будівельний матеріал, який лишився від свого колишнього села. Так потрапила чавунна решітка у фундамент старого будинку сучасної Воєводівки. Тож можна говорити про те, що сучасне селище Воєводівка виросло на графських руїнах.

На карті 1830-х років позначено, що в новій Воєводівці було 73 двора і дерев᾽яна церква. А на військово-топографічній карті Генштабу 1870 року видно, що церкви у Воєводівці вже немає, та й підписано поселення як хутір Воєводівка. Можна припустити, що відбулася велика пожежа, у вогні якої згоріла церква і сильно постраждало село.  За ці 40 років відбулася ще одна зміна – зникло сусіднє сільце Головинівка, у якому було до 20 дворів. Воно розташовувалося на північ від Воєводівки, майже напроти впадіння Єрика у Борову. До 1870 року лишилося від нього лише кладовище. Можливо головинівці переселилися у Воєводівку.

Скінчився графсько-князівський період історії Воєводівки. Розпочався панський. А потім радянський…

Все тече, все міняється.

Сергій КАЛЕНЮК,

член Національної спілки краєзнавців України

1784_Воеводовка

«План окрестностей села Воеводовки, лежащего на реке Боровенке, впадающей  в Сиверской Донец». 1784

9_Gerb

Фрагмент камінної решітки з гербом імператриці Єлизавети, знайдений у фундаменті будинку сучасної Воєводівки

Спецпроект: ТАКЕБУЛО /запискикраєзнавця