Боровський перевіз (закінчення)

Боровський перевіз (закінчення)

4. Білий острог

Закінчення. Початок дивіться тут.

У рукописному варіанті «Книги Большому Чертежу», який належав князю Григорію Черкаському, до основного тексту «А ехати к Донцу Северскому вниз по Боровой; а Донец перевестися ниже Боровой, версты з 2. А перевесчися Донец на Крымскую сторону ехати на Белой Колодезь» дописано «(ныне острог тут)». Учені датують запис 1672 роком. Виходить, що у 1672 році поблизу впадіння річки Біленької в Сіверський Донець існував острог.

 Що таке острог? Острог − це одна з форм захисних укріплень того часу. Вони будувалися для спостереження за степом і захисту від ворога. Остроги були «жилые» і «стоялые». В жилих острогах постійно жили ратні люди, вони були більші від стоялих, з внутрішніми побутовими будівлями, необхідними для життя. У стоялих острогах перебували вартові, які змінювалися зазвичай через тиждень.

У 1627 р., коли була написана Книга, ніякого острога на Білому Колодязі не було. А в 1672 р. уже появився запис «ныне острог тут». Отже на правому березі Дінця поблизу річки Білий Колодязь уже стояв острог. Де він міг стояти? У малодоступному місці. Зазвичай таким є гористе узвишшя, яке легше укріпити, а зверху добре спостерігати за наближенням противника. Однак його і видно звідусіль. Але функція Біленького острога (будемо його так називати, від назви річки Білий Колодязь) полягала не в тому, щоб тримати оборону, а бути сховищем для сторожової служби, яка мала спостерігати за Кримською стороною на Кальміуській сакмі.

На картах початку ХІХ ст. видно, що Донець перед впадінням у нього Верхньої Біленької мав петлю, утворюючи ніби півострів. Сама Біленька теж робить петлю на півдні цього «півострова». А на півночі видно залишки лиману, утвореного самим Дінцем, який у давніші часи міг бути ще більшим. Лишається відкритим на заході лише невеликий прохід на півострів. Але ж його могли надійно укріпити, і навіть перетворити в острів. На такому острові острог, зроблений з дубових плах, а дуба тут вистачало, міг надійно захищати тих, хто у ньому знаходився. Та цей острог ніхто б і не побачив, бо він знаходився внизу серед дерев, що росли понад берегом. А в 1672 році цілком ймовірно, що русло ще проходило повз Кірову гору до Лиману. Після можливого зсуву з гори річка могли повернути гирло у сторону, туди, де воно є зараз, а на старому гирлі утворилося озеро Лиман. У такому випадку острог міг виявитися на правому березі гирла Біленької.

Сакма ж проходила у стороні від гирла Біленької, у напрямку від Рубіжного байраку до вершини Біленької і далі до витоків Бахмута і Лугані.

Сторожі виїздили до вершин Білого Колодязя і при появі татарських загонів, оцінивши хто і з якою метою просувається до Рубіжного байраку на Боровському перевозі, чимдуж мчали до острога, щоб повідомити про пересування противника. З острога караульні перебиралися на лівий берег, де інформували донських козаків, які вже гнали з повідомленням про загрозу в напрямку р. Осколу, де «в Козиной поляне ниже Холка и Холани» знаходився загін стоялого голови. Про Козину поляну йшлося в грамоті за 1795 рік. У 1672 році вже існувала Бєлгородська засічна лінія, тож можливо, маршрут і змінився.

Така схема дозволяла контролювати Боровський перевіз ще коли противник тільки наближався до правого берега. А поки він спускався з крутого берега та переправлявся, то повідомлення про це вже доходило до стоялого голови.

Донські козаки під проводом отамана В. Сергеєва, які були залучені до сторожової служби, напроти впадіння Білого Колодязя в Донець (сьогодні це на території шламонакопичувача вже колишнього содового заводу, так званого «Білого моря») побудували свій городок. За документами, це сталося у 1672 році. Але військова грамота з Черкаська з дозволом «в юрту поселиться и станицу собрать» була надана лише у 1675 році. З часом, коли відпала необхідність у такій сторожовій службі, жителі городка переселилися трохи далі, на більш зручне місце. Історик церкви Філарет (Гумілевський) писав про місцезнаходження  першого поселення слободи Боровської: «в 2 верстах от того места, где она ныне находится». Тут Борівське знаходиться і сьогодні.

Якщо Старий Боровський городок виник напроти Білого острога, то стає зрозуміло, чому не знайдено ніяких залишків того першого городка. Будівництво на цьому місці содового заводу і відстійника, так званого «Білого моря», назавжди поховали надію знайти будь-що матеріальне від Старого Боровського городка.

Але ж Боровський городок виник не на річці Боровій, а на березі Сіверського Дінця. Відстань від Боровського до Борової становить 12 км. Якби назву городок отримував від назви річки, то це мала б бути назва, пов'язана з Дінцем, на березі якого городок виник. Стає зрозумілим, що назва селища Борівського пішла від того, що городок контролював Боровський перевіз на Кальміуській сакмі, а не від того, що знаходився на річці Боровій.

 

Ілюстрація - Білий острог (натиснути, щоб збільшити)

 

Сергій Каленюк

 #

Спасибо автору,познавательно.

Спасибо автору,познавательно.

 

Настройки просмотра комментариев

Выберите нужный метод показа комментариев и нажмите "Сохранить установки".

Последние комментарии