Спецпроект: ТАКЕ БУЛО/записки краєзнавця

Колись заліснена територія між лівим берегом Борової та сучасною дорогою від Пролетарського мосту до мосту через Борову на дорозі із Сєверодонецька на Рубіжне мала назву Бакайське урочище, або коротко – Бакаї. Правда, на довоєнній карті розташований тут хутір названо Бокай.

Від чого походить назва Бакаї? Одразу згадується кримський мурза Бакай. Може це він організував тут становище, де його воїни відпочивали після переходу через Донець? Але жодних свідчень цьому немає.

В Україні немало річок з іменами Бака, Бакай, Бакайка, Бакайчиха, до цього ряду слід додати і Баглай. Володимир Даль у своєму словнику визначав терміном бакай – річкову протоку, проран у плавнях, в очеретах. Цей місцевий термін використовувався на південних територіях тодішньої Росії. Але етимологи кажуть, що ці слова походять із санскриту і означають «Журавель» – bakaі похідні: «Журавна», «Журавлинка» й «Журавлиха». У Сватівському районі є річечка Баглай, що є притокою Борової, і ці назви споріднені. В індусів є прізвище Баглай, яке утворене відdagla«журавель».

Але Баглай – це струмок біля витоків Борової, яка біля свого гирла була, звісно, іншою, однак теж такою, яку любили журавлі. Паралельно гирлу Борової від Дінця йшли досить довгі яри, найбільший з яких мав назву Гадючий, у яких після повеней досить довго лишалася вода.

Були на території від Борової до Сиротиного й інші рівчаки та сім озер. Колгоспники місцевого колгоспу ім. Сталіна заготовляли в них зелений очерет на силос. Оце урочище із звивистим руслом Борової, з ярами, проранами, вузькими заливами і озерами, які поповнювалися водою після повеней, ще до появи тут людських поселень облюбували журавлі. Звідси і назва Бакаї – Журавна, Журавлиний край. Територія, на якій сьогодні розташувався Сєверодонецьк, у другій половині XVIIIстоліття, коли почалася роздача ділянок землі – «дач», так і називалась у документах – «пустошь Журавская».

Отже назву Бакаї отримали від журавлів, і вона не має відношення до татарського мурзи Бакая. Але присутність у топоніміці місцевості журавлів і плазунів свідчить, що ландшафт тут був колись зовсім іншим.

На сучасній карті ми не побачимо ні старого русла, ні Гадючого яру, ані якихось інших «рукавів» Борової. Їх немає. Щось переорали колгоспники із колгоспу імені Сталіна, а решту довершили хімічні підприємства. Тож пейзаж тут змінився докорінно і ніякі журавлі нам не нагадують про Бакаї. На місці Гадючого яру – дорога на Лисичанськ, а замість будинку лісників у Бакаях знаходиться хіба що автомобільна заправка.

Тож правильно було б на гербі міста Сєверодонецька бачити журавля, а не сокола. А як зникли журавлі, зникли і соколи в небі. Один лишився – на гербі міста.

Сергій КАЛЕНЮК,

член Національної спілки краєзнавців України

В урочищі Бакаї знаходилось село Воєводівка. На дачі з млином купця Михайлова під № 30 – сьогодні знаходиться Щедрищеве. «Журавская пустошь» під № 29 – територія, на якій сьогодні стоїть місто Сєверодонецьк.