Народный депутат Юлий Иоффе подал в районный суд Луганска и в Северодонецкий городской суд иски о защите чести и достоинства, якобы «пострадавшие» во время избирательной кампании. В обоих исках он требует взыскать с ответчиков по миллиону гривен морального ущерба. В Луганске ответчиком по иску является бывший соперник Иоффе в избирательном округе Юрий Хохлов, а во втором – редактор газеты «Третий сектор» Алексей Светиков.

Редакция «ТС» приводит тексты искового заявления, поданного в северодонецкий суд, и возражения на этот иск. И будет в дальнейшем информировать читателей о ходе этого процесса.

Іоффе Юлій Якович

до   вказаного   повідомлення   протягом  трьох  місяців  з   моменту   його  первісного розміщення. 3.      Стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. як відшкодування завданої мені моральної шкоди.

Додатки:

1. 1.            Копія позову з додатками для Відповідача.
2. 2.            Квитанція про сплату судового збору.
3. 3.            Копії скріншотів на 4 арк.

«20» листопада 2012р.

_____ Ю.Я.Іоффе

________________________________________________________________

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

93400, м.Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 19

 Свєтікова Олексія Олексійовича

 Копія

Іоффе Юлію Яковичу

 ЗАПЕРЕЧЕННЯ

на позовну заяву Іоффе Ю.Я. про захист честі, гідності, ділової репутації,

спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

Вважаю позовні вимоги Іоффе Ю.Я. безпідставними та такими, що суперечать законодавству та міжнародним обов’язкам України у сфері забезпечення свободи поглядів, через такі обставинами.

1. Позивач вимагає заборонити розповсюдження інформації щодо його належності до групи «Фірташа-Льовочкіна», пов’язаності його діяльності з Д.Фірташем та Льовочкіним, шляхом її видалення з веб-сторінки. Проте заборонити розповсюдження інформації у спосіб, заявлений Позивачем (шляхом видалення її з сайту КВУ) неможливо, оскільки матеріал «И снова мажоритарка» було розміщено на кількох десятках  українських та закордонних сайтів. Жоден з яких в якості співвідповідачів до справи не залучений, і тому жодних рішень щодо накладання на них зобов’язання щось видаляти суд прийняти не може. А Відповідач за цією вимогою є неналежним відповідачем.

Крім того, матеріал, стосовно якого подано позов, є великим аналітичним матеріалом, з якого Позивач оскаржує лише один абзац. Прийняття судом рішення щодо видалення матеріалу з веб-сторінок  означало б здійснення цензури, що заборонено частиною третьою статті 15 Конституції України.

Тож Позивачу у частині вимог щодо заборони розповсюдження інформації шляхом її видалення з веб-сторінки має бути відмовлено.

2. Позивач вимагає зобов’язати Відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сторінці сайту Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України»http://www.cvu.org.ua/ в розділі «Політична Україна» повідомлення наступного змісту: «Свєтіковим Олексієм Олексійовичем у статті «И снова мажоритарка», розміщеній 12 лютого 2012р. на сайті Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» було поширено інформацію про належність Іоффе Юлія Яковича до групи «Фірташа-Льовочкіна», пов’язаності його політичної діяльності з Д.Фірташем та Льовочкіним.

Проте в статті «И снова мажоритарка», розміщеній 12 лютого 2012р. на сайті Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України», відсутня інформація про пов’язаність його політичної діяльності Іоффе з Д.Фірташем та Льовочкіним. Цілком можливо, що у позивача є така суб’єктивна оцінка цього матеріалу, проте Відповідача не може спростовувати суб’єктивну думку Позивача. Ще раз акцентую увагу суду на те, що інформацію про пов’язаність політичної діяльності Іоффе з діяльністю Фірташа і Льовочкіна Відповідач не поширював,  і тому спростовувати її не може.

Відповідач дійсно має власне переконання (тобто оціночне судження), що політик Юлій Іоффе належить до політичної групи Фірташа-Льовочкина-Бойко. Як і власне переконання у тому, що така політична група існує. Ці свої переконання Відповідач неодноразово висловлював публічно, у тому числі в матеріалі «И снова мажоритарна». Це судження є обґрунтованим, воно побудовано на багаторічному досвіді діяльності Відповідача як політичного аналітика.

До того ж це переконання не є чимось виключним і притаманним лише Відповідачу, переважна більшість політологів та журналістів України думають саме так. Як доказ поширеності такої думки наводжу матеріал з видання «Українська правда» (http://www.pravda.com.ua/articles/2012/09/10/6972416/), в якому також стверджується, що Юлій Іоффе належить до групи Фірташа-Льовочкина (роздруківка додається), і до якого відповідач не має жодного відношення.

Юлію Іоффе може не подобатись таке судження про нього інших осіб, проте відповідно до чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, яка має для судів України прецедентний характер, оціночні судження спростуванню не підлягають, вони також не можуть бути також визнані недостовірними.

Твердження Позивача, що інформація про належність його до групи Фірташа-Льовочкина є не оціночним судженням, а фактичним твердженням – є безпідставним. Практикою Європейського суду встановлено, що відмінність фактичних тверджень (відомостей) від оціночних суджень полягає у тому, що перші можна довести чи спростувати, а другі – ні. Довести належність будь-кого до групи Фірташа-Льовочкина, як і до будь-якої іншої подібної політичної групи України принципово не можливо, оскільки де-юре вони не існують, членство в них ніяк не фіксується тощо. По-суті вони є продуктом узагальнення аналітиків, політологічним терміном. І сам Позивач в позові висловлює думку, що групи Фірташа-Льовочкина не існує. Тому думка про належність чи не належність Іоффе до групи Фірташа-Льовочкина апріорі є судженням, а не відомостями.

Тож у частині вимог щодо визнання недостовірною та спростування інформації Позивачу має бути відмовлено, оскільки згідно законодавства оціночні судження не можна визнати недостовірними та спростувати: в цивілізованому світі такі примусові заходи не застосовуються до людських переконань.

3. Позивач вимагає стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки, за твердженням Позивача, інформація про зв’язок з Льовочкіним і Фірташом компрометує його в очах громадян. Проте таке твердження є необґрунтованим. Сергій Льовочкін є головою Адміністрації Президента України, а Дмитро Фірташ – один з провідних бізнесменів України, до того ж господар сєвєродонецького «Азоту». Можливо Позивач і вважає Льовочкіна і Фірташа негідниками чи навіть злочинцями, зв’язок з якими його компрометує, проте в суспільній думці вони такими не є. Тому твердження, що віднесення Іоффе до групи Фірташа-Льовочкина начебто його компрометує, є безпідставним.

Практика Європейського суду передбачає можливість стягнення моральної шкоди за поширення безпідставних оціночних суджень негативного змісту, проте висловлювання Відповідачем власного переконання про належність Юлія Іоффе до групи Фірташа-Льовочкина не є негативною інформацією стосовно Іоффе. Тож у частині вимог стосовно стягнення  моральної шкоди Позивачу має бути відмовлено за безпідставністю.

Враховуючі викладене, відповідно до статті 34 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, статті 30 Закону України «Про інформацію»

ПРОШУ:

Відмовити Іоффе Юлія Яковичу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.

Додатки:

1. Копія заперечення для позивача
2. Роздруківка матеріалу «Олігархи на виборах: група Льовочкіна-Фірташа…»

Свєтіков О.О.

10.12.2012 р.

Пресс-служба ЛОО КИУ