Я пам’ятаю, як вперше побачила Віктора Івановича Козодоєва. У той день у нас був урок історії. Коли до кабінету зайшов сивочолий чоловік, я трохи здивувалася. Та не зважаючи на свій вік, він був мужньо складений, з гордо випрямленою спиною і дуже серйозним виразом обличчя. А очі здалися мені такими живими й щирими, як у дитини. Учні в кабінеті пильно стежили за кожним рухом вчителя, і повага до нього зростала з кожною миттю.

Своєю зовнішністю Віктор Іванович дав зрозуміти, що жартувати з ним не варто. Але вже після декількох хвилин він викликав у нас довіру до себе. Хіба ця людина здатна на інше?

Хто хоч раз був у нього на уроці, потрапляв у по-справжньому добру і дружню атмосферу. Його предмет ніколи не був складним, бо цей вчитель здатен давати знання просто і змістовно. 
Як справжній педагог, Віктор Іванович не тільки прекрасний знавець свого предмета, але й досвідчений знавець життя. Він намагається творити з нас людей. Людей у душевному сенсі цього слова. Він формує у нас індивідуальний світогляд і наповнює його почуттями честі та гідності. Його життєвий досвід насправді вражає. 

Цей вчитель не просто живе, він дарує радість всім оточуючим. Його ім’я нерозривно пов’язане з поезією. Він має справжній талант. Його вірші захоплюють своєю душевністю. 
Я можу сказати, що Віктор Іванович – це людина з великої літери.

Источник: sed-rada