Термін «гібридна війна» часто використовують політики та навіть солдати, які безпосередньо воюють на передовій. Вона дійсно якась не така… ця війна. 

Тим, хто бував на Донбасі саме зараз, у воєнний час, війна здасться гібридною ще з однієї причини: в Україні війна (хай навіть неоголошена Росією, але вже визнана цивілізованим світом), але тільки в межах певної зони, зони АТО, як називають її досі (хоча антитерористична операція тривати сьомий місяць за логікою не може). Бо щойно заїздиш за межі блокпостів, про війну жодного сліду. Так сьогодні живе Україна.

Навіть на частині самого Донбасу, підконтрольній Україні та українському війську, цієї війни чи-то нема, чи-то так добре її приховують і маскують.

Ось як про Сєвєродонецьк пишуть Новини Ужгорода.

Війни не помічаєш і в Сєвєродонецьку. Це місто на Луганщині другий місяць виконує функції обласного центру. Сам Луганськ нині під контролем місцевих сепаратистів та заїжджих військовиків РФ.

Танки тут тільки на постаментах, багато радянських назв та написів російською, але вряди-годи наштовхуєшся на українські вивіски, тризуб на паркані чи напис «Слава Украине!» на асфальті.

На перший погляд, типове радянське місто, воно таким виявляється і на другий погляд: занадто вже багато панельних багатоповерхівок, величезні площі, є парки та зелені зони…

До речі, у Сєвєродонецьку нема центру. На питання як дістатися центру, місцеві знизують плечима, мовляв, який центр!? Тут кожна площа така об’ємна, а кожна вулиця така протяжна, що, здається, центрів тут кілька, а насправді жодного.

Сєвєродонецьк виглядає дуже тихим і безпечним містом, може, це тільки перше враження.

Щотижня на вихідних, перед «історичним» Льодовим палацом, де в 2004 році відбувся з’їзд сепаратистів, проводять ярмарки. Організувала місцева ОДА, яка перебралася в Сєвєродонецьк нещодавно. Як відомо, очолює ОДА «трошки закарпатець» Геннадій Москаль, який був у нашій області керівником УМВС, а потім і «губернатором». Зараз йому допомагає ужгородський журналіст Ярослав Галас.

Продукти на цьому ярмарку можна купити значно дешевше, ніж на ринках чи в магазинах, пояснюють тутешні мешканці, бо ж товар безпосередньо від виробників. Тому тут черги. За старою традицією ярмаркування, захід підтримують місцеві ансамблі.

До слова, Льодовий палац не вразив, навіть навпаки: сіро-брудна «приземкувата» будівля і нічого більше.

Про колишній неспокій нагадують хіба мішки з піском, які досі лежать при вході до відділення міліції. А сама територія огороджена шлагбаумом.

Дихається тут вільно, попри «промислові» стереотипи. Сєвєродонеччани пояснюють: просто не працює місцевий гігант, підприємство «Азот», тому й свіженько.

Кілька фотоштрихів до портрету сучасного Донбасу, охопленого війною, із мирного Сєвєродонецька на Луганщині, за 1,5 тисячі кілометрів від Ужгорода – на світлинах.